У пpaцівників Хмільницького держлісгоспу Вінниччини кореспондент газети поцікавився, як готувалися там до пожежо небезпечного сезону.      — Через безсніжну та теплу зиму цей період розпочався у пас фактично з початку березня на місяць-півтора раніше від звичного терміну. У нас є 22700 га лісових угідь у чотирьох районах Вінниччини. В основному це змішані та широколисті ліси. І Ірацівники кожного лісництва забезпечені ранцевими вогнегасниками. шанцевим інструментом. Є у нас п’ять мотопомп, хлопавки, інші підручні засоби гасіння пожежі, — розповів головний лісничий держлісгоспу Анатолій Гаращук. — У кожному лісництві створена й добровільна пожежна дружина.
    — Чи були вже пожежі сухої трави, які загрожували лісовим масивам ?
    — Так, було п’ять підпалів сухої трави, коли вогонь міг реально перекинутись на ліс. Остання пожежа трапилась коло села Голодьок Хмільницького району. Тоді були затіяні рятувальники, наші працівники. Спільними зусиллями побороли полум’я.

    З початком сухого сезону із усіма сільськими радами, на чиїй території є лісові угіддя, підписані обов'язкові до виконання мобілізаційні плани. За ними у разі пожежі сільські ради мають терміново направити від 10 до 100 чоловік чи більше із підручними засобами пожежогасіння, трактори, вантажівки, інші машини нам на підмогу. Така практика діє по всій країні. Тож ми можемо розраховувати на допомогу місцевих мешканців. Нажаль, у нашому лісгоспі немає своєї пожежної автоцистерни. Зараз розглядаємо можливість придбання цієї техніки.
    — Які інженерні протипожежні заходи ви проводите?
    — В цьому році зробили власними силами вже 85 кілометрів мінералізованих смуг. Ще сто кілометрів таких смуг, що були зроблені раніше, ми наново впорядкували, очистили тошо.
    Впорядкували ще один водопій дня мисливських тварин. Адже у нас велике поголів’я парнокопитних, зокрема, червонокнижні зубри... Тому ми зробили водойму поблизу тих самих Голодьок. Звісно, ці водойми та інші водопої ддія тварин теж можуть слугувати й протипожежними на випадок біди...
    У нас є й десять суто пожежних водойм. Усі вони позначені па каргах, до них веде дорога із твердим покриттям для під’їзду пожежних автомашин. Зараз ми співпрацюємо із рятувальниками. Ось провели навчально-методичні збори у Ліонському районі, де два наші лісництва із досить великими лісами. Відпрацьовували теоретичну частину, гасіння умовної пожежі, порядок дій наших працівників, як вони поводяться із вогнегасниками, за скільки часу приїдуть рятувальники тощо. Далі теж будемо проводити навчання. Тяжко у навчанні — легко у бою...
   — Хмільницькі лісівники гасили резонансні пожежі у Житомирській області?
     На Житомирщину їздили наш інженер - мисливствознавець Володимир Ткач та майстри лісу ІІІирокогребельського й Березнан-ського лісництв Володимир Наумов та Михайло Моторний. Четвертий доброволець, наш громадський інспектор із Широкої Греблі Віктор Король.
    — Де саме гасили пожежу хмільницькі лісівники ?
     — У Словечапському лісгоспі. Ми працювали на одній ділянці спільно із колегами з Мотилів-Подільського, Жмеринського та Вінницького дсржлісгоспів. Звісно, з нами були й рятувальники та військові па своїй потужній техніці...
    Боротьба із вогнем була, дійсно, надважкою. Там палав сосновий ліс. Сухі дерева, уся земля у сухій хвої. Непрохідні галявини, де трава інколи сягала вище метра.
    От з цієї трави вогонь перекидався й на самі дерева, навіть на їхні верхівки. Відпочинку практично не було. Працювали до пізньої ночі, далі короткий перепочинок і знову у бій. Загалом, там горіли десь чотири тисячі гектарів лісу. 1 Ілоша тієї пожежі, яку гасили наші хлопці, була понад чотири-п’ять гектарів. А смуга вогшо інколи доходила до 100—200 метрів довжиною. Ми були наче на війні...


    Спілкувався журналіст Анатолій МЕЛЬНИК

Матеріал газети "Природа і суспільство" №17